Директива Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів

Повна назва

Council Directive 1999/31/EC of 26 April 1999 on the landfill of waste

Директива Ради 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року про захоронення відходів

http://data.europa.eu/eli/dir/1999/31/oj

Коротка назва

Landfill Directive

Директива про захоронення відходів

26.04.1999

Дата прийняття

Директива

Тип документа

Переклад

Мета

Метою Директиви є:

– поступове зменшення захоронення відходів, зокрема відходів, придатних для рециклінгу або інших операцій з відновлення;

– встановлення суворих експлуатаційних і технічних вимог як до відходів, що підлягають захороненню, так і до полігонів;

– запобігання чи зменшення, наскільки це можливо, негативних наслідків для довкілля та здоров’я людини від захоронення відходів упродовж усього життєвого циклу полігона.

Опис (Резюме)

Директива регламентує діяльність будь-яких полігонів відходів. Кожен полігон відходів повинен бути класифікований і віднесений до одного із класів: полігон для небезпечних відходів; полігон для відходів, що не є небезпечними; полігон для інертних відходів. Водночас Директива встановлює винятки зі сфери свого застосування. Наприклад, Директива не застосується до внесення осадів, включаючи осади стічних вод і донні осади від днопоглиблювальних робіт, у ґрунт у цілях його удобрення чи покращення. Окрім того, Директива допускає часткове або повне незастосування її окремих положень на розсуд держав-членів ЄС. Випадки та порядок виключення із сфери застосування визначені у статті 3 Директиви.

Директива встановлює вимоги, спрямовані на забезпечення зменшення захоронення відходів, заборону захоронення конкретних видів відходів, а також заборону захоронення відходів без їх попереднього оброблення. Вона визначає цільові показники, зокрема щодо:

– зменшення захоронення біорозкладних муніципальних відходів до 35% від загальної кількості (за масою) біорозкладних муніципальних відходів, утворених у 1995 році або за останній рік, що передує 1995 року, не пізніше ніж за 15 років після дати транспонування вимог Директиви у національне законодавство. Держави-члени повинні розробити національні стратегії зі зменшення захоронення біорозкладних відходів;

– зменшення кількості захоронених муніципальних відходів до 10% (або менше) від загальної кількості утворених муніципальних відходів (за масою) до 2035 року. До 31 грудня 2024 року Європейська Комісія має переглянути цей показник;

– припинення приймання на полігони усіх відходів, придатних для рециклінгу чи інших операцій з відновлення (зокрема у складі муніципальних відходів), станом на 2030 рік.

Директива встановлює правила розрахунку ступеня досягнення цільових показників державами-членами та покладає на Європейську Комісію підготовлення звітів раннього попередження, в яких зокрема відображається оцінка досягнення цільових показників. Держави-члени ЄС звітуються Європейській Комісії про досягнення цільових показників за кожний календарний рік.

Директива встановлює вимоги до процедури:

– одержання дозволу на діяльність із захоронення відходів та умови його одержання;

– приймання відходів для захоронення (серед яких: документальне підтвердження відповідності відходів для захоронення; перевірка документів на відходи, візуальний контроль відходів на в’їзді та у місці складування, ведення реєстру кількостей та характеристик захоронених відходів; письмове підтвердження про отримання кожної доставки відходів; повідомлення компетентного органу про неприйняття відходів); 

– контролю та моніторингу на етапах експлуатації, закриття та післяексплуатаційного догляду за полігонами.

Директива передбачає вимоги щодо запровадження фінансових та економічних інструментів, спрямованих на поступове зменшення захоронення відходів. Так, держави-члени повинні забезпечити, щоб тариф на захоронення відходів покривав усі витрати на захоронення (зокрема витрати, пов’язані зі створенням та експлуатацією місця захоронення відходів, витрати на закриття та післяекплуатаційний догляд ділянки протягом щонайменше 30 років).

Додатки

Директива містить низку додатків, які визначають:

– загальні вимоги до всіх класів полігонів відходів (Додаток I);

– критерії та процедури приймання відходів (Додаток II);

– процедури контролю і моніторингу на етапах експлуатації та післяексплуатаційного догляду (Додаток III);

– вимоги до змісту плану імплементації, який має бути поданий у випадку відтермінування кінцевого строку досягнення цільового показника захоронених муніципальних відходів (Додаток IV).

Основні імплементаційні акти

Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2019/1885 від 6 листопада 2019 року, що встановлює правила розрахунку, верифікації та звітування про дані щодо захоронення муніципальних відходів відповідно до Директиви Ради 1999/31/ЄС та скасовує Рішення Комісії 2000/738/ЄС (оприлюднено під номером C(2019) 7874)

http://data.europa.eu/eli/dec_impl/2019/1885/oj

Рішення Ради від 19 грудня 2002 року, що встановлює критерії та процедури приймання відходів на полігонах відповідно до статті 16 та Додатку II до Директиви 1999/31/ЄС (2003/33/ЄС)

http://data.europa.eu/eli/dec/2003/33(1)/oj

 

Керівні документи

Корисні посилання

Інформація станом на 05.07.2023