Directive 2002/49/EC of the European Parliament and of the Council of 25 June 2002 relating to the assessment and management of environmental noise

Директива 2002/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 червня 2002 року про оцінку та управління шумом у довкіллі

Environmental Noise Directive (END)

Директива про шум у довкіллі

Метою Директиви є визначення загального підходу, спрямованого на уникнення, запобігання або зменшення негативного впливу шуму на здоровʼя людини. Директива спрямована на розроблення заходів ЄС щодо зниження рівня шуму, спричиненого основними джерелами, зокрема, автомобільними і залізничними транспортними засобами та інфраструктурою, повітряними суднами, зовнішнім та промисловим обладнанням, а також пересувною технікою.

Директива під «шумом у довкіллі» розуміє небажаний або шкідливий зовнішній звук, спричинений людською діяльністю, зокрема шум від транспортних засобів, руху автотранспорту, залізничного руху, повітряного транспорту, а також обʼєктами промислової діяльності. Директива застосовується до шуму у довкіллі, що впливає на людей, зокрема, в забудованих районах, у громадських парках або інших тихих зонах міських агломерацій, тихих районах відкритої місцевості, поблизу шкіл, лікарень та інших чутливих до шуму будівель і територій. Вона не поширюється на шум, спричинений самою особою, яка зазнає впливу, побутовий шум, шум, створений сусідами, шум на робочих місцях, шум у транспортних засобах або внаслідок військової діяльності у військових районах.

Директива передбачає дії, які мають бути вжиті державами-членами на її виконання:

– визначення впливу шуму у довкіллі шляхом картування шуму за допомогою методів оцінки шумового забруднення, спільних для держав-членів ЄС. Індикатори шуму визначені у Додатку I, а методи оцінки у Додатку II;

– прийняття державами-членами планів дій, що ґрунтуються на результатах картування шуму. Вимоги до планів дій визначені у Додатку V;

– забезпечення доступу громадськості до інформації про шум у довкіллі та його наслідки.

Держави-члени повинні призначити органи влади, відповідальні за розроблення та затвердження карт шуму, а також планів дій. Стратегічні карти шуму повинні були бути прийнятими не пізніше:

– 30 червня 2007 року для міських агломерацій із населенням понад 250 000 осіб, для основних автомагістралей, проходження транспорту якими на рік становить понад шість мільйонів транспортних засобів, основних залізничних магістралей, проходження залізничного транспорту якими становить понад 60 000 потягів на рік, та основних аеропортів;

– 30 червня 2012 року для всіх міських агломерацій, а також для всіх основних доріг і головних залізниць.

Стратегічні карти шуму повинні відповідати мінімальним вимогам, що зазначені у Додатку IV, та переглядатися кожні п’ять років.

Компетентні органи влади повинні розробляти плани дій, що призначені для управління та вирішення питань, повʼязаних із шумом та його впливом. Такі плани мали бути розроблені державами:

– не пізніше 18 липня 2008 року, за необхідності, для територій поблизу основних автомагістралей, проходження транспорту якими на рік становить понад шість мільйонів транспортних засобів, основних залізничних магістралей, проходження залізничного транспорту якими становить понад 60 000 потягів на рік, та основних аеропортів, а також для міських агломерацій із населенням понад 250 000 осіб; 

– не пізніше 18 липня 2013 р. для міських агломерацій, основних автомагістралей та основних залізничних магістралей. 

Плани дій повинні відповідати мінімальним вимогам, зазначеним у Додатку V, та переглядатися і, за необхідності, оновлюватися, не рідше одного разу на пʼять років з дати затвердження цих планів. Перегляд та оновлення мали відбутися у 2023 році, але виконання цього зобовʼязання перенесено до 18 липня 2024 року.

Директива не встановлює граничних або цільових значень шуму у довкіллі, а також не визначає заходів, які необхідно включити до планів дій. Це мають вирішити компетентні органи держав-членів. Водночас План дій ЄС щодо нульового забруднення (2021) передбачив цільовий показник щодо зменшення кількості людей, які постраждали від транспортного шуму, на 30% до 2030 року.

Держави-члени ЄС гарантують доступність для громадськості та поширення серед громадськості стратегічних карт шуму і планів дій. Також має бути надано висновок, у якому узагальнено всі основні найважливіші моменти цих документів. Громадськості має бути гарантована участь під час підготовки та перегляду планів дій. 

Директива містить низку додатків, які серед іншого встановлюють:

– індикатори шуму (Додаток I);

– методи оцінки індикаторів шуму (Додаток II);

– методи оцінки шкідливого впливу шуму (Додаток III);

– мінімальні вимоги до стратегічного картування шуму (Додаток IV);

– мінімальні вимоги до планів дій (Додаток V);

– вимоги до даних, які держави-члени повинні надавати Європейській Комісії (Додаток VI).

Імплементаційне рішення Комісії (ЄС) 2021/1967 від 11 листопада 2021 року про створення обов’язкового сховища даних та обов’язкового механізму обміну цифровою інформацією відповідно до Директиви 2002/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради

http://data.europa.eu/eli/dec_impl/2021/1967/oj

Директива Комісії (ЄС) 2015/996 від 19 травня 2015 року, що встановлює загальні методи оцінки шуму відповідно до Директиви 2002/49/ЄС Європейського Парламенту та Ради

http://data.europa.eu/eli/dir/2015/996/oj

Commission Recommendation of 6 August 2003 concerning the guidelines on the revised interim computation methods for industrial noise, aircraft noise, road traffic noise and railway noise, and related emission data (Text with EEA relevance) (notified under document number C(2003) 2807)

http://data.europa.eu/eli/reco/2003/613/oj

Environmental Noise Directive // European Commission:

https://environment.ec.europa.eu/topics/noise/environmental-noise-directive_en