Директива 2009/31/ЄС про геологічне зберігання діоксиду вуглецю

Повна назва

Directive 2009/31/EC of the European Parliament and of the Council of 23 April 2009 on the geological storage of carbon dioxide and amending Council Directive 85/337/EEC, European Parliament and Council Directives 2000/60/EC, 2001/80/EC, 2004/35/EC, 2006/12/EC, 2008/1/EC and Regulation (EC) No 1013/2006

Директива 2009/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2009 року про геологічне зберігання діоксиду вуглецю, а також про внесення змін до Директиви Ради 85/337/ЄЕС, Директив Європейського Парламенту та Ради 2000/60/ЄС, 2001/80/ЄС, 2004/35/ЄС, 2006/12/ЄС, 2008/1/ЄС та Регламенту (ЄС) № 1013/2006

https://data.europa.eu/eli/dir/2009/31/oj

Коротка назва

CCS Directive / Carbon dioxide capture and storage Directive

Директива ВЗВ / Директива про вловлювання та зберігання вуглецю

23.04.2009

Дата прийняття

Директива

Тип документа

Мета

Метою Директиви є екологічно безпечне геологічне зберігання CO₂ для сприяння боротьбі зі зміною клімату, постійне утримання CO₂ таким чином, щоб запобігти та усунути негативні наслідки та будь-які ризики для довкілля та здоров’я людини.

Опис (Резюме)

Директива встановлює правові рамки для екологічно безпечного геологічного зберігання CO₂, зокрема щодо вибору місця зберігання та одержання дозволів на проведення розвідки місць зберігання, одержання дозволів на саме зберігання, їх перегляд, оновлення та анулювання, зобовʼязань щодо експлуатації, закриття місць зберігання та зобовʼязань, що мають бути виконані після закриття місць зберігання, тощо.

Оператор зобовʼязаний проводити моніторинг місць зберігання СО₂, який проводиться на основі Плану моніторингу. Оператор розробляє план, який затверджує компетентний орган держави-члена ЄС. План оновлюється кожні 5 років. Результати моніторингу CO₂ оператори повинні повідомляти компетентному органу щонайменше раз на рік.

Не рідше одного разу на рік оператор також повинен подавати звітність компетентному органу щодо кількості та властивостей потоків CO₂, що постачалися та закачувалися, зокрема склад цих потоків, за звітний період, докази запровадження та підтримки фінансової безпеки виконання зобовʼязань, а також будь-яку іншу інформацію, яку компетентний орган вважає доречною для цілей оцінки дотримання умов дозволу на зберігання. Зі свого боку компетентний орган зобов’язаний проводити регулярні та позаштатні інспекції, готує звіт про результати інспекції. Оператор залишається відповідальним за моніторинг, звітування та вжиття коригувальних заходів доти, доки відповідальність за місце зберігання не буде передана компетентному органу. Після того, як місце зберігання було закрито, компетентний орган несе відповідальність за моніторинг та коригувальні заходи. З метою гарантування виконання зобовʼязань як під час експлуатації місць зберігання, так і після їх закриття, Директива передбачає два інструменти: «фінансова безпека» (фінансове забезпечення виконання оператором всіх зобов’язань, що випливають з дозволу, фактично, до моменту передачі місця зберігання компетентному органу) та «фінансовий механізм» (фінансовий внесок оператора уповноваженому органу для виконання зобов’язань після передачі місця зберігання, зокрема такий внесок має покривати принаймні очікувану вартість моніторингу протягом 30 років).

Компетентний орган держави-члена ЄС встановлює та підтримує реєстр наданих дозволів на зберігання та постійний реєстр усіх закритих сховищ та комплексів сховищ. Кожні три роки держави-члени подають Європейській Комісії звіт про імплементацію Директиви.

Директива набула чинності 25 червня 2009 року. До 25 червня 2011 року держави-члени повинні були ввести в дію національні закони, підзаконні акти та адміністративні положення, необхідні для виконання Директиви. До цієї ж дати держави-члени повинні були повідомити Європейську Комісію про прийняті положення щодо санкцій, які застосовуються у разі порушення відповідного національного законодавства. До 25 червня 2012 року держави-члени повинні були забезпечити експлуатацію відповідно до вимог Директиви: (а) місць зберігання, що використовувалися станом на 25 червня 2009 року, та (б) місць зберігання, використання яких було дозволено до або станом на 25 червня 2009 року і які почали використовуватися не пізніше, ніж через один рік.

Додатки

Директива містить додатки, які визначають:

– критерії для характеристики та оцінки потенційного комплексу зберігання та прилеглої території (Додаток I);

– критерії для розроблення та оновлення плану моніторингу, моніторингу після закриття комплексу зберігання (Додаток II).

Основні імплементаційні акти

Рішення Комісії від 10 лютого 2011 року про запровадження опитувальника для першого звіту про імплементацію Директиви 2009/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради про геологічне зберігання двоокису вуглецю (нотифіковано згідно з документом C(2011) 657) (2011/92/EU)

http://data.europa.eu/eli/dec/2011/92(1)/oj