Regulation (EU) 2025/40 of the European Parliament and of the Council of 19 December 2024 on packaging and packaging waste, amending Regulation (EU) 2019/1020 and Directive (EU) 2019/904, and repealing Directive 94/62/EC

Регламент (ЄС) 2025/40 Європейського Парламенту та Ради від 19 грудня 2024 року про паковання та відходи паковання, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2019/1020 та Директиви (ЄС) 2019/904 і скасовує Директиву 94/62/ЄС

Packaging and Packaging Waste Regulation (PPWR)

Регламент про паковання та відходи паковання (РПВП)

Регламент сприяє ефективному функціонуванню внутрішнього ринку шляхом гармонізації національних заходів щодо паковання та відходів паковання з метою уникнення перешкод у торгівлі та викривлення і обмеження конкуренції в межах ЄС, запобігаючи або зменшуючи негативний вплив паковання та відходів паковання на довкілля та здоровʼя людини. Регламент сприяє переходу до циркулярної економіки та досягненню кліматичної нейтральності не пізніше 2050 року шляхом запровадження заходів відповідно до ієрархії відходів.

Регламент встановлює вимоги до всього життєвого циклу паковання щодо екологічної сталості та маркування для його розміщення на ринку. Регламент визначає вимоги до розширеної відповідальності виробника, запобігання утворенню відходів паковання (зокрема зменшення кількості непотрібного паковання, повторне використання паковання), а також збирання та перероблення, включаючи вторинну переробку, відходів паковання.

Регламент містить окремий розділ, який встановлює вимоги до сталості паковання, серед яких вимоги до:

• речовин, наявних у пакованні, зокрема щодо мінімізації наявності та концентрації в пакованні речовин, що викликають занепокоєння, а також у викидах і будь-яких результатах поводження з відходами паковання;
• переробки усього паковання, яке розташовується на ринку, умови визнання паковання таким, що підлягає переробці, оцінювання паковання щодо його придатності до повторної переробки;
• мінімального відсотку переробленого вмісту пластикового паковання. Наприклад, до 1 січня 2030 року (або через 3 роки з дати набрання чинності імплементаційного акту Європейської Комісії, залежно від того, яка дата буде пізнішою) така мінімальна частка повинна становити 30% для одноразових пластикових пляшок для напоїв, а до 1 січня 2040 року – 65%;
• мінімізації паковання. До 1 січня 2030 року паковання має бути спроектоване таким чином, щоб його вага та об’єм були зменшені до мінімуму, необхідного для забезпечення його функціональності. Паковання, що лише збільшує уявний об’єм продукту (наприклад, подвійні стінки, фальшиве дно, непотрібні шари), не повинно розміщуватися на ринку;
• багаторазового паковання. Перелік вимог визначений ст. 11 Регламенту.

Регламент також передбачає вимоги до маркування, етикетування та інформації. З 12 серпня 2028 року (або через 24 місяці з дати набрання чинності імплементаційного акту Європейської Комісії) з метою полегшення сортування споживачем паковання таке повинно містити інформацію про склад матеріалу, з якого воно виготовлене. Виробники можуть розміщувати на ринку лише паковання, яке відповідає вимогам маркування та сталості маркування. Перед розміщенням виробники повинні провести процедуру відповідності паковання та одержати декларацію відповідності.

Регламент встановлює вимоги щодо введення національних реєстрів та розширеної відповідальності виробників (EPR). Кожна держава-член повинна створити національний реєстр виробників, який буде використовуватися для моніторингу дотримання вимог EPR. Ці реєстри повинні бути створені протягом 18 місяців після прийняття відповідних імплементаційних актів Європейською Комісією. Виробники, які вперше розміщують паковання на ринку, повинні реєструватися в національному реєстрі кожної держави-члена, де вони здійснюють діяльність. Для спрощення процесу реєстрації компанії можуть призначити авторизованих представників, які будуть виконувати обовʼязки щодо реєстрації та дотримання вимог EPR від імені виробника в державах-членах, де вони не мають офіційного представництва. Регламент розширює сферу дії EPR на всі типи паковання. Виробники можуть виконувати свої зобовʼязання щодо EPR як індивідуально, так і колективно через організації розширеної відповідальності виробників. Ці організації забезпечують збір та переробку відходів, а також звітують про досягнення цілей щодо збору та переробки.

Регламент покладає на суб’єктів господарювання низку обов’язків щодо зменшення паковання та відходів паковання. Так, до 1 січня 2030 року (або через 3 роки після набрання чинності імплементаційними актами Європейської Комісії) субʼєкти господарювання, які наповнюють згруповану упаковку, транспортну упаковку або упаковку для електронної комерції, повинні забезпечити, щоб максимальна частка порожнього простору становила 50%. З 1 січня 2030 року субʼєкти господарювання не повинні розміщувати на ринку упаковку у форматах та для цілей, перелічених у Додатку V Регламенту. Наприклад, одноразова пластикова упаковка, яка використовується в точках продажу для групування товарів, що продаються в пляшках, банках, бляшанках, каструлях, діжках і пакетах, розроблених як зручна упаковка, що дозволяє або заохочує споживачів купувати більше одного продукту.

Регламент встановлює цільові вимоги не лише до виробників паковання, а також і до держав-членів. Так, кожна держава-член повинна скоротити кількість відходів паковання, що утворюються на одну особу населення (порівняно з 2018 роком) щонайменше на 5% до 2030 року, на 10% до 2035 року та на 15% до 2040 року.

Держави-члени призначають один або декілька компетентних органів, відповідальних за впровадження та виконання Регламенту, а також повинні включити до планів управління відходами та програм запобігання утворенню відходів спеціальні глави, присвячені відповідно питанням управлінню та запобіганню утворенню паковання та відходів паковання.

Регламент набув чинності 11 лютого 2025 і застосовується з 12 серпня 2026 року, з цієї ж дати він скасовує Директиву 94/62/ЄС (за певними винятками, встановленими ст. 70 Регламенту, коли окремі положення цієї директиви продовжують застосовуватися протягом більш тривалого періоду).

Регламент містить низку додатків, які визначають:

• орієнтовний перелік предметів, що підпадають під визначення паковання (Додаток I);
• категорії та параметри для оцінки придатності паковання до вторинної переробки (Додаток II);
• паковання, придатне для компостування (Додаток III);
• методологія оцінки мінімізації паковання (Додаток IV);
• обмеження на використання форматів пакування (Додаток V);
• вимоги до систем багаторазового використання та станцій поповнення (Додаток VI);
• процедура оцінювання відповідності (Додаток VII);
• декларація ЄС про відповідність (Додаток VIII);
• інформація для реєстрації та подання звітності до реєстру (Додаток IX);
• мінімальні вимоги до систем депозитів та повернення коштів, до систем виплат та повернення коштів (Додаток X);
• план імплементації, що подається відповідно до пункту (d) частини 2 статті 52 (Додаток XI);
• дані, які держави-члени повинні включати до своїх баз даних про поковання та відходи поковання (Додаток XII);
• кореляційна таблиця (Додаток XIII).

Packaging waste // European Commission

https://environment.ec.europa.eu/topics/waste-and-recycling/packaging-waste_en